Падають тихо на землю
Перші червневі сутінки
Голосно серце б'ється у грудях неначе птах
І у очах дорослих зріє одвічна мудрість
Та, що веде все людство впевнено на світах.
Срібним прощання дзвоном в небі заграє тиша
Перші слова про мрії швидко у небо злетять
А за вікном печально вітер верби колише
І перший дорослий ранок просить ще почекать



Доки дитинство ваше, тихо складе прощання
І відлетить у вирій, останній пошле привіт
і калиновим цвітом землю умиють ранки
І в них прокинуться мрії серед вербових віт.
«Ти вже виросла доню!» - тихо промовить мама.
«Чесним будь завжди, сину» татко за нею вслід

А у ваших долонях - перші слова прощання
Перші сумні хвилини, перший життєвий звіт.



Ось і прокинулось небо
Кинуло дощ на землю
Здається — це мить гойдається,
Тиша бринить, як дзвін.
Через віки з веселкою
доля вам посилає чисту джерельну
воду із глибини століть.
Хай вмиваються ваші душі чистим теплом світанку
Хай доля вас не обходить і щедро родить земля
Хай ваші серця у радості болі чужі прощають
І чиста доріжка стелиться в доросле нове життя.


Шановні випускники! Що вам побажати
 На порозі нового життя?..
 Перш за все: цінуйте батька й матір,
 Не жалійте їм свого тепла.
 Не робіть нікому зла і кривди,
 За добро добром спішіть віддать.
 Згадуйте хоч інколи про школу:
 Тут лишились роки золоті.

 Не цурайтесь праці ніякої,
 Бо краса людини лиш в труді.
 Хай щастить вам завжди і в усьому.
 Не зазнайте горя і біди.
 Майте друзів вірних на дорозі,
 З ними легше по житті іти.