Після нього зосталося слово -
Хвиля пристрасті без берегів -
Невгамовно палкі і в любові,
І в зненависті до ворогів.
В тім огні нам горіть - не згоряти,
Черпать сили в дні бід і невдач.
Україно, згорьована мати
Над улюбленим сином поплач.

                                                        В. Климентовська

 
 
 І. Я. Франко писав: "Доля переслідувала його в житті, оскільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко".
   Кожен українець чи українка, де б вони не жили на землі, знає це ім'я. Та й переважній більшості освічених неукраїнців воно також відоме. Усі визнають Тараса Шевченка за пророка української нації: "... Шевченко - це код нації, а в його "Кобзарі" закодовані самі генетичні основи нашої духовності, невичерпний її потенціал. Кожен, хто, відкривши томик "Кобзаря", вживеться в буйний світ його образів, сягне в його розпечені надра, відчує: книгу цю написала людина, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості, на верхогір'я людського духу", - відзначав О. Гончар. На повний голос звучить зігріте великою любов'ю до людей, пройняте гнівом до всього антилюдяного полум'яне слово геніального сина України.